Роль пам’яті в обробці інформації

Пам’ять — неодмінна умова психічного розвитку людини

Нові зрушення в її психіці завжди грунтуються на попередніх досягнен-
нях, на здобутках, зафіксованих у пам’яті. Завдяки пам’яті зберігається
цілісність “Я” особистості, усвідомлюється єдність її минулого та су-
часного. Без запасу уявлень пам’яті неможливими були б розумова
діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому
середовищі взагалі. Позбавлена пам’яті людина, зауважував І. Сєченов,
постійно перебувала б у стані новонародженого, була б істотою, не
здатною нічого навчитися, ніщо опанувати.

У пам’яті розрізняють такі основні процеси:

  • запам’ятовування,
  • зберігання
  • відтворення
  • забування

Залежно від матеріалу, який запам’ятовується, виокремлюють:
пам’ять образну, словесно-логічну, емоційну та рухову.
За тривалістю утримання матеріалу, що запам’ятовується, пам’ять
поділяють на:

  • короткочасну
  • довготривалу
  • оперативну

Перші спроби науково пояснити феномен пам’яті на психологічно-
му рівні були зроблені асоціативним напрямом психології. Централь-
ним в асоціативній психології є поняття асоціації, що означає зв’язок,
з’єднування.

Асоціація — обов’язковий принцип усіх психічних
утворень. Механізм асоціації полягає в установленні зв’язку між вра-
женнями, що одночасно виникають у свідомості. Залежно від умов, не-
обхідних для їх утворення, асоціації поділяють на три типи: за су-
міжністю, схожістю та контрастом.
Асоціація за суміжністю — це відображення в мозку людини
зв’язків між предметами та явищами, які йдуть один за одним у часі
(суміжність у часі) або перебувають поряд один з одним у просторі
(суміжність у просторі). Асоціації за суміжністю виникають при зга-
дуванні подій, свідком яких була людина, при заучуванні навчаль-
ного матеріалу тощо.
Асоціація за схожістю спостерігається тоді, коли в мозку відобра-
жуються зв’язки між предметами, схожими у певному відношенні (по-
милкове сприймання незнайомої людини як знайомої).
Асоціація за контрастом утворюється при відображенні в мозку
людини предметів та явищ об’єктивної дійсності, що пов’язані між
собою протилежними ознаками (високий — низький, швидкий —
повільний, веселий — сумний тощо).

Особливим різновидом асоціацій є породжені потребами пізна-
вальної діяльності та життя людини причинно-наслідкові асоціації,
які відбивають не лише збіг подразників у часі та просторі, їх схожість
і відмінність, а й причинні залежності між ними.
Причинно-наслідкові асоціації є засадовими стосовно міркувань
і логічних побудов.
Пояснюючи механізм різних типів асоціацій, асоціанізм як напрям
не пояснював, чим саме детермінований цей процес, що зумовлює
його вибірковість.
Рішучої критики асоціативна теорія зазнала від гештальт-психо-
логії. Центральним поняттям нової теорії був “гештальт” — образ
як цілісна організація структури, яка не зводиться до суми її окре-
мих частин. Тому утворення зв’язків грунтується на організації ма-
теріалу, що визначає й аналогічну структуру слідів у мозку за принци-
пом подібності за формою.
Фізіологічна теорія пам’яті тісно пов’язана з важливими положен-
нями вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність.
Згідно з вченням І. Павлова, матеріальним підгрунтям пам’яті є плас-
тичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворюва-
ти нові тимчасові нервові зв’язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнен-
ня та згасання тимчасових нервових зв’язків є фізіологічним підгрунтям
пам’яті. Запам’ятоване зберігається не як образ, а як “слід”, як тимчасові
нервові зв’язки, що утворились у відповідь на дію подразника
Фізіологічне підгрунтя пам’яті тісно пов’язане із закономірностя-
ми вищої нервової діяльності. Вчення про утворення тимчасових нер-
вових зв’язків — це теорія запам’ятовування на фізіологічному рівні.
Умовний рефлекс — це акт утворення зв’язку між новим і раніше
закріпленим змістом, що становить підгрунтя акту запам’ятовуван-
ня. Для розуміння причинної зумовленості пам’яті важливого зна-
чення набуває поняття підкріплення. Підкріплення — це досягнен-
ня безпосередньої мети дії індивіда, або стимул, що мотивує дію, це
збіг знову утвореного зв’язку з досягненням мети дії, а якщо тільки
зв’язок збігся з досягненням мети, він залишився й закріпився
(І. Павлов).
Фізіологічне розуміння підкріплення співвіднесене з психологіч-
ними поняттями мети дії. Це пункт об’єднання фізіологічного та пси-
хологічного аналізу механізмів пам’яті. Запам’ятовування того, “що
було”, не мало б сенсу, якби його не можна було використовувати
для того, “що буде”.
У поясненні механізмів пам’яті є ще так звані фізична, біохімічна
та хімічна теорії пам’яті.
Згідно з фізичною теорією пам’яті проходження будь-якого збуд-
ження через певну групу клітин (нейронів) залишає після себе фізич-
ний слід, що призводить до механічних та електронних змін у синап-
сах (місце стикання нервових клітин). При зоровому сприйманні
предмета відбувається немовби його обстеження оком по контуру,
що супроводжується рухом імпульсу по відповідній групі нервових
клітин, які немовби моделюють сприйнятий об’єкт у вигляді просто-
рово-часової нервової структури. Цю теорію називають ще теорією
нейронних моделей. Процес утворення та активізації нейронних мо-
делей і є засадовим стосовно процесів запам’ятовування, відтворен-
ня та збереження.
Встановлено, що аксони, які відходять від клітин, стикаються з
дендритами іншої клітини або повертаються до тіла своєї клітини. У
результаті такої структури виникає можливість циркуляції ревербе-
руючих кіл збудження різної складності. Так виникає самозаряджен-
ня клітини, збудження не виходить за межі певної системи. Це так
званий нейрофізіологічний рівень вивчення механізмів пам’яті.
Біохімічна теорія пам’яті виражається гіпотезою про двоступене-
вий характер процесу запам’ятовування. Суть його полягає в тому, що
на першій стадії, одразу ж після впливу подразника, у мозку відбу-
вається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає зворотні
фізіологічні процеси у клітині. Друга стадія виникає на грунті пер-
шої — це власне біохімічна реакція, пов’язана з утворенням протеїнів.
Перша стадія триває секунди (або хвилини) і є механізмом коротко-
часної пам’яті. Друга стадія, яка характеризується необоротністю
хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довготривалої
пам’яті.
Прихильники хімічної теорії пам’яті вважають, що специфічні
зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх
подразників, і є механізмами процесів закріплення, збереження та
відтворення слідів одержаних вражень.

Реклама

Роль пам’яті в обробці інформації: Один комментарий

  1. Уведомление: Реферат — Память | UKRUBEKAZ

Отзывы

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s